------------------------------------------------------------------------
Оригинал этого текста расположен в "Сетевой библиотеке украинской литературы"
OCR: Евгений Васильев
Для украинских литер использованы обозначения:
?, ? - "э оборотное" большое и маленькое (коды AAh,BAh)
?, ? - "i с двумя точками" большое и маленькое (коды AFh,BFh)
I,i (укр) = I,i (лат)
------------------------------------------------------------------------
(ЛЕГЕНДА)
Степами турки i татари
На конях мчать, мов чорнi хмари,
I згаром диха? земля -
Навкруг пожари, як петля,
Й петлю розкручу? ординець:
Вiн одшукав живий гостинець -
Дiвча бiжить босонiж в бiр.
?? вiн схопить у ясир,
В прокислу зашморгне сирицю
Й продасть у Кафi з торговицi.
I сльози дiвчини, й життя
Проп'? без жалю i пуття.
Бо що йому краса дiвоча,
Коса шовкова, яснi очi -
Усе продасть вiн за дукат,
Бо вiн торгаш, ординець, кат.
Дiвча бiжить в тяжкiм одча?,
Коса ?й плечi устеля?,
А сльози падають у брiд,
I кров'ю тягнеться твiй слiд.
Уже над юнiстю тво?ю
Аркан свистить, сичить змi?ю.
I враз вiдсiчена петля
Безсило впала у поля.
Козак-нетяга у долинi
Рубнув ?? i вже стежину
Дiвчинi вказу? у бiр:
"Ми ще зустрiнемось, повiр".
Ординець блимнув хижим оком.
На луку впав, гикнув i скоком
Помчав з ординцями в байрак.
Втiкай, козаче!
Та козак
Втiкать не думав. Ще дiвчину
Провiв очима й по долинi
Навскiс напасникам помчав.
Травневий день в кiльцi заграв
На сполох бив всiма громами,
I блискавка небеснi брами
Розчахувала навкруги...
Все ближче, ближче вороги,
Злостивий усмiх рве ?м губи -
Отак i мчить землею згуба,
Жадiбна, дика, навiсна,
В краплинах кровi i багна.
Козак ударив iз пiстоля,
Й розлiгся крик посеред поля:
На стременi торгаш завис,
I кiнь його понiс, як бiс,
I степ востанн? над рiкою
Ординець мiряв головою...
Все ближче конi, лиця злi,
Схрестились, скрегнули шаблi,
Переплелися iскри з кров'ю,
I знову криком Приднiпров'я
Прошив у жасi людолов.
Та бiснувалась криця знов,
Шипiла кров, шипiла пiна.
Козак вимощував долину
Чужинським трупом, як умiв,
Як вчився в Сiчi i в братiв
На славнiм Донi у походi.
Ординцiв б'? козак вже в бродi.
Бере ординцiв переляк:
"То це шайтан!
Це не козак!"
Козак всмiхнувся в довгi вуса:
"З шайтанами не вперше б'юся.
Узнали, що таке козак,
Якого люди кличуть: Мак".
I знову зброя у двобо?
Дзвенить над збитою водою,
I квасить нелюдiв рiка,-
Не ломить сила козака.
Та от надходить чорна зрада:
Дрантя, попихач скрався ззаду,
Вiн чином - кат, душею - гад.
Увесь продався за дукат.
Тихцем пiдвiв iуда зброю,
Озвався пострiл над рiкою,
I на коня схиливсь козак.
"Пропав козак! Загинув Мак!" -
Ординцi кинулись до нього.
Козак на них поглянув строго:
"Нi, не загинув я, кати,
Помiж людьми менi цвiсти!"
Кати пiдводять вгору зброю:
"Твiй цвiт, життя вже за тобою,
Козаче, зробимо отак:
Шаблями скришимо на мак..."
Ординцi во?на скришили,
На землю впало тiло бiле
I, наче зерно, проросло,
А влiтку маком зацвiло...
Давно ординцiв i iуду
В мо?м краю забули люди,
Бо ?хнiй слiд - страшний укiс -
Травою мертвою порiс.
А мак цвiте вiки в роздоллi -
В косi дiвочiй i у полi.
А мак цвiте!
Популярность: 1, Last-modified: Tue, 23 Jul 2002 11:48:57 GmT